Мельник — текст песни (Александр Авагян)

Александр Авагян



І коли, і коли, і коли,

Інколи...

І коли, і коли, і коли,

Віколи...

І коли, ой, коли

Навесні талим снігом,

Темними краплями

З чорного лісу спадає

Все добреє і зле,

Що за рік до гілля

Поправилося

Та буйним струмом,

Листям торішнім,

Горіхами, жолудем б`є,

Дзюрчить, співає і далі, далі

Аж до синього виру

Водить, водить хвилю пінну.

Далі плине,

Вбираючи інші струми

Інші долі, інші пісні

І вже унизу, у ночі

Буркоче, гремить

Чорним колесом, зеленим сяйвом

Заклятого млина.



В коріннях сплутаних долонь на дні

Зірки-дівчата тихо граються.

Старий і сивий мельник, зелений вир,

У вуса тихо посміхається.

Мельник! Ти з чортом дружбу водиш?

Так! То я знаю.

Мельник! Ти, сивий вир,

З місяцем чом ти у розмаї?

Чи дикий свист аркана в ніч кудлатих коней?

То дивний сон, то сивий морок,

То полон твоїх очей.

Умитий в росах красень місяць - юнак,

Ой, необачний, втратив зіроньку.

У полоняночки в очах сльоз роса,

Погубила і душить коса-краса.



День, день як день,

День і небо у дротах трамваїв,

День, день як день,

Приймачів хижая зграя.

Дім, то мій дім,

То ти, то я, а то є наш син,

То день, як день,

То дім, як дім, і син - наш син.



Але, як місяць за вікном зійде

З твоїх очей сльоза знов скотиться.

Чом же ти сумуєш, моя зіронька.

На мене раптом глянула

По-ло-нян-ка.



Мельник! Ти з чортом дружбу водиш.

Так, то я знаю.

Мельник! Ти, сивий вир,

З місяцем чом ти у розмаї?

У полоняночки в очах сльоз роса,

Погубила і душить коса-краса.



А місяченько зіроньки на небі

виводить, вигулює,

І вони відбиваються на дні темного виру,

І мерехтять, мов срібні прозорі

таляри.

І покохав старий вир одну зіроньку,

Але кожного світлого ранку їх

уводить світлозорий.

І однієї темної ординської ночі

Вир вкрав її,

І вона мерехтіла, жевріла і гріла

У темному, корчатому серці старого.