Александр Авагян
Небо постріляне ясними зорями,
Чорними трубами, чужими долями.
Знав щастя бою з вогнем, з водою.
Конями шляхи бив
Та й задирався з долею насмерть.
Бавилися чужі хлопці:
З рушниць постріляли небо.
Крізь дірки - зірки у небі.
Світиться день, кидає промені,
Промені-зорі на мою долю,
На мою волю.
Чом засліпили карі очі?
Маю літати,
Місяць серпатий схопити руками,
Та й чорне небо розірвати на день.
