ОДА ДИВАНУ (укр. яз.) — текст песни (Николай Шошанни)

Николай Шошанни



Хто любить в захваті стріляти по мішенях,

Кому подобається класти щось в кишеню,

Хто тихо любить бути президентом,

Хто — витворяти пензликом дива,

Хто попоїсти любить, та ще й так гарненько,

Хто дуже любить Україну-неньку,

Хто (із жінок) — худеньких, хто — повненьких,

А я люблю найбільше свій диван.



Яка незнана благодать, яка нірвана —

Ну просто так собі лежати на дивані,

Старенький він, або, точніш, бувалий,

Бо хто на ньому тільки не сидів.

А як скриплять — ніжніше всіх небесних музик —

Його пружини, як він легко грузне

В тумані мрій, як я — в обіймах музи

Під плин думок з невимовних ладів.



Щоб мій диван завжди в тумані плив чи росах,

Я прапор виберу під колір свого носа, —

Носовичок візьму такий біленький,

Сльозу змахну зі стоптаних штиблет

І, щоби стало враз мені на серці мило,

Заллю його флакончиком чорнила,

Хай майорить, та так, що і не снилось,

Мій вірний прапор, колір фіолет.



Та разом з прапором в душі моїй іржаво

З глибин здіймається образа за державу,

А в мене є всього одна пір’їна,

Яку мені подарували голуби.

І я беру на допомогу цій пір’їні

Німу із мов і мову солов’їну,

Щоб класти міг птах Віри у Країну

На гроші, хамів, й орди голубих

Надії яйця...



2002